У рамках рубрики «Художник місяця» пропонуємо сьогодні онлайн-відвідувачам Пархомівського художнього музею ім. П.Ф.Луньова познайомитися з творчістю БРАТЧЕНКА ЛЕОНІДА СЕРГІЙОВИЧА.
Художник театру, сценограф, Член НСХУ, Народний художник України, Заслужений діяч мистецтв України Леонід Сергійович Братченко народився 3 серпня 1923 року в м. Одеса.
1951 року закінчив Харківський художній інститут, навчався у Д.Овчаренка та Б.Косарєва, З 1951 по 1958 рік працював в цьому ж інституті викладачем.
З 1949 року розпочинається виставкова діяльність художника. Братченко був учасником обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок. Мав персональні виставки у м. Харків (1983, 1984, 1993, 1995 рр.) та в Пархомівському музеї (1997 р.)
Вже з 1955 року Братченко Л.С. працював художником-постановником в Харківському академічному театрі опери та балету ім. М.Лисенка, а в 1968-1988 роках – головним художником.
Художник театру – це професіонал, який створює візуальне оформлення для театральних вистав, включаючи ескізи декорацій, костюмів, а також працює над загальною сценографією. Це мистецька професія, яка вимагає глибокого розуміння драматургії, режисерського задуму та вміння втілити їх у реальність за допомогою різних матеріалів і технік. Художник працює в тісній співпраці з режисером-постановником, акторами та іншими членами творчої групи. Його робота є невід’ємною частиною успішності постановки і не може розглядатися як вторинна щодо театру в цілому. Від почуттів, які художник вкладає у колір, оформлення сцени, декорацій, ескізів, залежить, які емоції отримає глядач.
Леонід Сергійович оформив близько 100 вистав у театрах Харкова, Полтави, Одеси та інших містах України. Вражає широкий діапазон творчості художника в театрі: драматичні вистави, опери, балети. Він оформлював твори світової та української класики, сучасні п’єси. Звертаючись до скарбниці світової драматургії, Братченко вмів яскраво і з любов’ю відтворити риси найрізноманітніших епох і народів. А ескізи костюмів у художника – це закінчені характеристики персонажів. Його найвідоміші роботи: балети – «Баядерка» Л.Мінкуса, «Лілея» К.Данькевича (обидва – 1958), «Легенда про кохання» А.Мелікова (1968), «Спартак» А.Хачатуряна (1979), «Тисяча й одна ніч» Ф.Амірова (1984); опери – Дж. Верді «Бал-маскарад» (1964), «Трубадур» (1971), «Дон Карлос» (1974), Аїда (1988), П. Чайковського «Євгеній Онєгін» (1980), «Чародійка» (1974), «Пікова дама» (1979), М. Лисенка «Наталка Полтавка» (1982).
У 1978 році Л.С.Братченко оформив оперу С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Твір написаний 1861 року, сповнений чарівної музики і м’якого оксамитового співу, що так властиві душі українського народу. Історичною основою сюжету слугували події, які відбувалися після знищення Запорозької Січі, внаслідок чого чимало запорожців опинилися за Дунаєм.
В колекції Пархомівського художнього музею знаходяться ескізи костюмів «Оксана і Одарка» та «Три парубки» до опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», які створені за допомогою аплікації. Ці роботи автор особисто подарував музею.
