Іван Антонович Крючко народився 21 січня 1930 р. в смт.Котельва Полтавської області. Ще в дитинстві любив малювати, мріяв стати художником. З роками це бажання стає необхідністю, хоча професійну освіту через життєві обставини здобув не відразу. Деякий час довелося працювати на різних роботах, а вже потім п’ять років навчався у Харківському художньому училищі, де доля звела його з багатьма чудовими майстрами вітчизняного живопису і графіки.
Мистецький шлях І.Крючко розпочав відразу після закінчення навчання. Працював художником-оформлювачем, а весь вільний час проводив з етюдником на природі. Пейзаж став невичерпним джерелом творчості майстра і залишився його улюбленим жанром до кінця життя. Кожен вибраний художником мотив природи є майже «портретним» зображенням конкретного місця в краях, дорогих серцю живописця. Та він не задовольнявся простим відображенням красивого краєвиду, а прагнув до створення пейзажу-роздуму, в якому зображення природи набуває характеру картини з усіма властивими їй якостями.
Полотна Івана Антоновича задумливі та радісні, сумні та урочисті, в них тиша і схвильованість. Це пейзажі прекрасного, щасливого і доброго майстра. Природа відкрилася йому довірливо і назавжди. І саме вона була його головним наставником. Художник невпинно осягав її живописне багатство, систематично працюючи на пленері, спостерігаючи найтонші зміни кольору землі, неба, дерев, трави, а потім у своїх картинах просто і переконливо передавав побачене. У роботах І.Крючка і свіжість, звучність соковитих фарб весняного пейзажу, і шелест, аромат червневих трав, і чистий світлий сум осінніх далей, і легкі, прозорі кольорові співвідношення поетичної зими.
Крім чудових пейзажних полотен у творчому доробку Івана Антоновича багато і «квіткових» натюрмортів. Художник завжди вмів радіти і дивуватися квітам. Напевне він і сам би не зміг відповісти скільки разів він їх писав: сині проліски і білі ромашки, жовтий коров’як і рожеві півонії, пишні жоржини і скромні голівки кульбаби. А скільки краси та чарівності у простих лугових і польових квітах, що радують погляд у різні періоди весни і літа. Саме цим дарункам природи віддавав перевагу митець. Квіти для нього були строгими екзаменаторами. По тому, як він їх бачив, як до них ставився, як зображував, можна судити про його характер, відношення до себе, до людей, природи, життя.
Постійне бажання І.Крючка відобразити неповторну красу рідного краю, виразити поетичну лірику невишуканих краєвидів, показати привабливість знайомих куточків природи вилилося у величезну кількість творів, які знаходяться не тільки у музеях України та поза її межами, а й прикрашають вітальні багаточисленних шанувальників його таланту.
Кажуть, що нерідко художник схожий на свої твори. Стосовно творчості Івана Антоновича Крючка таке твердження справедливе. Простота і відкритість, природність і доброта були головними рисами його характеру і мистецтва.
