Пархомівський художній музей пропонує своїм онлайн-відвідувачам познайомитися з творчістю живописця, графіка, фотохудожника, дизайнера та поета Олексієнка Євгена Дмитровича.
Євген Дмитрович народився 8 травня 1941 року в Артемівську Донецької області.
Малюванням захоплювався ще до школи. У 5-6 років Євген Дмитрович захотів намалювати жіночу ногу, першою моделлю і критиком виступила його мама. А вже в 4 класі, використавши мамину хустку замість полотна, він написав міфологічний сюжет олійними фарбами. До речі, на той час, дістати фарби було дуже складно.
У 1965 році закінчив Луганське художнє училище, де викладали Т.М. Капканець, Г.М. Хаджинов, В.М. Вайнреб, а в 1973 – Харківський художньо-промисловий інститут (відділення дизайну), де навчався у О.В. Мартинця, В.П. Шаламова, В.М. Хованова.
Доля розпорядилася таким чином, що художник пройшов досить тернистий шлях: був шахтарем, дизайнером, викладачем у середній школі і художньому інституті.
Довгий час Є. Олексієнко займався промисловим дизайном: працював на ХТЗ, де розробляв дизайн нових тракторів; потім у космічній промисловості – художником-конструктором; а далі в художньому комбінаті, де виконував замовлення для різних підприємств та організацій.
У 58 років у Євгена Дмитровича відкрився ще один талант: він почав писати вірші.
Та художня діяльність залишилася найголовнішою справою життя. Малював він завжди, але тільки для себе. Навіть малюючи в майстерні Харківського художнього музею, де Євген Дмитрович працював зав. сектором виставок, довго нікому не показував свої картини. Та його творчість високо оцінили і друзі і професійні художники. На персональну виставку Є. Олексієнко також довго не наважувався. Але все ж таки його вдалося умовити.
У Пархомівському художньому музеї у 2020 році відбулася персональна виставка Євгена Дмитровича «Зерна любові», на якій були представлені графічні роботи: акварель, пастель, сепія, сангіна. Але з його творчістю відвідувачі музею могли також познайомитися і на колективних виставках, присвячених пам’яті З. Серебрякової. Роботи художника можна легко впізнати за гнучкою лаконічною лінією, незвичайним кольором та формою, пронизливістю та витонченістю, силою вираження почуттів та переживань; всі вони замріяні та сповнені чуттєвим змістом буття.
Перебуваючи все життя у вічному пошуку прекрасних моментів, Є. Олексієнко ніколи не марнував свого часу на пошуки екзотичних красот. Він говорив: «Коли я бачу щось дивовижно-прекрасне у природі, я дякую Господу Богу за цю можливість бачити і відчувати». Тому твори художника випромінюють оптимістичний настрій та невичерпну енергію, з якими він завжди підходить до створення своїх картин, щедро даруючи світу барви своєї любові до життя.
Папір, пастель