ІСТОРІЯ СЕЛА

Перші спогади про Пархомівку (як хутір) належать до 1688 року. Пархомівський хутір разом з орними землями та сінокосами належали охтирському полковнику І.Перекрестову. В 1704 році за «провинність» перед царем І.Перекрестов був позбавлений посади, його маєтки конфісковано, в т.ч. і Пархомівку, а підданих переведено до розряду державних селян.

На поч. 30-х рр. XVIII ст. Пархомівка була вже великим селом, де проживало 1782 людини. Вона належала до Котелевської сотні Охтирського полку.

У 1765 р. імператриця Катерина ІІ подарувала Пархомівку графу Івану Михайловичу Подгорічані. І.М.Подгорічані належав до старовинного сербського роду Далмацької провінції Центи (Чорногорія). На службу до Росії перейшов у 1759 році. Брав участь у Семіричній війні (1756-1763). Був бригадиром, генерал-поручиком, першим командиром Охтирського гусарського полку. За особливі заслуги перед Вітчизною у 1765 р. йому було «пожаловано» с. Пархомівка та с. Гути. Помер І. М. Подгорічані у 1779 р. Він був одружений на дворянці Варварі Шидловській, мав двох синів: Федора (був полковником Сумського гусарського полку, загинув під час бойових дій у 1812 р.) та Михайла (помер у 1810 р.).

Подгорічані побудували в Пархомівці будинок, в якому вони жили (нині це приміщення художнього музею), та церкву.

Церква зводилася під патронатом дружини графа Подгорічані Варвари. Будівництво велося за проектом головного архітектора Харківської губернії П. А. Ярославського. Роботу було завершено 8 липня 1808 року. Освячення церкви відбулося восени на честь Покрови Богоматері.

Богослужіння в церкві припинилося у 1956 р. Відновлювальні роботи і реставрація відбулися лише в 1991 році.