Щороку в третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки, яка є справжнім символом єдності та духовного зв’язку українців протягом багатьох століть і залишається актуальною і сьогодні.
Вишиванка – це будь-який одяг, декорований вишивкою. Це і сорочка (як традиційна, так і сучасна), і блузка, і сукня, і спідниця. Саме через оздоблення такий одяг отримав назву «вишиванка». На відміну від традиційної сорочки вишиванку прикрашали не лише геометричними, а також авторськими візерунками, абстрактними та рослинним орнаментами.
Українське мистецтво вишивання має давнє походження. Перші згадки про вишитий одяг на українських землях зустрічаються ще за часів Київської Русі. У ті часи вишивка на одязі символізувала належність до певної громади чи роду і була одночасно захисним знаком. Та основою всього традиційного вбрання була вишита сорочка. Як справжній символ національної ідентичності, що зберігає в собі історію, культуру і традиції, вона відображає не тільки естетичні смаки народу, але й духовні цінності, зв’язок з рідною землею і глибоке розуміння символіки.
Українські жінки чудово володіли «мовою» орнаментального письма і дбайливо прикрашали складними візерунками та яскравими кольорами біле полотно сорочки на рукавах, на грудях та низом. Різнокольорова палітра вишивки передає багатий спектр емоцій і смислів. Червоний – відображає любов, енергію та життєву силу, чорний – це захист від злих сил та мудрість; білий уособлює чистоту і світло, жовтий, зелений і синій символізують багатство, родючість, надію та духовну гармонію. Глибокий зміст у вишивці несуть в собі також і орнаменти. Геометричні узори: ромби, квадрати, трикутники та спіралі – це символи стабільності, захисту і гармонії; рослинні мотиви: калина, виноград, дубове листя, ружа асоціюють з родючістю, здоров’ям, життєвою силою, пам’яттю про предків; тваринні мотиви: птахи, коні символізують свободу, достаток, зв’язок з природою та фольклором.
В колекції нашого музею зберігаються вишиванки, оздобленні як класичними взірцями традиційної народної вишивки, так і новими, натуралістично трактованими рослинними мотивами у червоно-чорній гамі, що починають з’являтися вже у ХІХ ст. Вони є чудовим прикладом того, як майстрині через кольори, лінії, візерунки створювали дивовижні речі, де кожна гілочка, коло, ромб – це не просто фігури, а унікальні символи, якими наші предки малювали свою долю, відтворюючи їх на полотні, виписували ці знаки як заклинання, як обереги, як коди свого роду.
У різні періоди своєї історії, у складні буремні часи Україна і її національна культура зазнавала утисків. Та, попри все, українську вишиванку вдалося зберегти, як і традицію її носити. Вона стала важливим засобом збереження культурної самобутності та національної ідентичності. І сьогодні, коли наша країна ціною життя відстоює своє право бути суверенною і незалежною, вишиванка формує наратив стійкості, духовності та національної гордості.
