У рубриці «Художники травня» розповідаємо сьогодні про видатного українського художника, майстра реалістичного пейзажу КОСТЯНТИНА ЯКОВИЧА КРИЖИЦЬКОГО.
Народився він 17(29) травня 1858 року у Києві у родині купця. Ще з раннього дитинства демонстрував свої здібності до малювання. Навчався у Київському реальному училищі. Перші уроки живопису отримав у Київській художній школі М.Мурашка. 1877 року був зарахований до Імператорської Академії мистецтв. Там він навчався у чудового художника та викладача, професора барона Михайла Костянтиновича Клодта (1832 – 1902). У роки навчання в Академії мистецтв К.Крижицький удостоювався золотих та срібних медалей. 1884 року він закінчив академічний курс зі званням класного художника І ступеня.
1889 року Крижицький отримав почесний ступінь академіка пейзажного живопису. 1900 року його обирають дійсним членом Академії мистецтв.
Костянтин Якович був не тільки талановитим художником, але й активним громадським діячем. Він був одним з організаторів українського художнього товариства «Курінь». Також брав участь у створенні Українського національного музею у Львові. А ще він був одним з організаторів Товариства художників ім. А.І.Куїнджі і був його беззмінним головою від дня заснування (1909) і до кінця життя, яке обірвалося трагічно. У 1911 році художника безпідставно звинуватили у плагіаті. Цю інформацію розповсюдила бульварна преса. Крижицький не витримав постійних цькувань і покінчив життя самогубством.
Митець був одним із перших українських художників, який отримав міжнародне визнання. У 1900 році його роботи експонувалися на Всесвітній виставці у Парижі, а 1909 року – в Мюнхені на Міжнародній художній виставці. Був постійним експонентом пересувних виставок та ін.
У своїй художній діяльності Костянтин Якович віддавав перевагу краєвиду. Він вивчав природу у всій її різноманітності, а особливо ніжною і зворушливою була його любов до природи України, до Дніпра і Києва. У творах митця проявилися прагнення до передачі ефектів освітлення та певної декоративності. Від його картин віє то романтичною схвильованістю, то ліричною споглядальністю.
Живописна картина К.Крижицького «Похмурий день» із колекції нашого музею привертає увагу своїм особливим, дещо епічним настроєм і скромною красою. На ній зображений звичайний сільський український пейзаж. Вітер гонить по небу низькі темні хмари, що навіюють відчуття тривоги. Але проста невеличка побілена хатинка, розташована майже по центру композиції, надає відчуття прихистку і домашнього затишку. Прозора річка у нижній частині полотна із відображеннями неба і дерев, додає композиції динаміки і життя. Автор майстерно втілив у своєму творі атмосферу гнітючості і,водночас, особливого тепла, яке властиве краєвидам українського села.
«Зимовий пейзаж» (1903) виконано у змішаній техніці – художник використав акварель і гуаш. Це надало йому можливість обмеженою гамою кольорів передати свіжу білість снігу, відчуття холодного зимового ранку та створити глибоку перспективу сільської вулиці.
Крижицький Костянтин Якович залишив велику і цінну спадщину – понад 1000 картин, сотні етюдів та малюнків. Творчість митця мала значний вплив на українське образотворче мистецтво, збагативши його низкою високохудожніх творів, що стали класикою національного пейзажного живопису. Полотна художника і сьогодні милують око своєю красою та емоційністю
Полотно, олія
Папір, акварель, гуаш