Пархомівський художній музей ім. П.Ф.Луньова продовжує знайомити зі своєю колекцією іконопису. Сьогодні розповімо про Белзьку (або Ченстоховську) ікону Божої Матері.
Відноситься вона до іконографічного типу «Одигітрія», що означає «Путівниця» або «Дороговказ». Виконана ікона у ХІХ ст. польськими майстрами, про що свідчить підпис під зображенням польською мовою: «pod twoja obrone uciekamy sie» («під твій захист прибігаємо»).
Цей образ через темний відтінок обличчя також відомий як «Чорна Мадонна». Він є одним з найбільш шанованих святинь Польщі та Центральної Європи. Поважається вона однаково католиками і православними.
Трохи історії. Белз – одне з найдавніших міст на заході України. Вперше згадується у «Повісті временних літ», де говориться, що 1030 року місто було відвойовано Ярославим Мудрим у поляків. З 1772 року воно входило до складу Габсбурзької монархії. Після розпаду Австро-Угорщини в листопаді 1918 року, Белз було включено до Західноукраїнської Народної Республіки.
З Белзом і пов’язана історія чудотворної ікони Богородиці – «Ченстоховська». За переказами, ікона потрапила на українські землі через святителів Кирила і Мефодія, а до Белза – шляхом шлюбів руських княгинь з князями Галицькими та Польськими. З іконою пов’язане чудо, що трапилося під час облоги Белза монголо-татарами у ХІІІ ст. Місцеві жителі, уповаючи на захист Богородиці, винесли ікону на мур міської фортеці. Одна з татарських стріл влучила в лик Божої Матері. З рани потекла кров, а на татар спустилася повна темрява, у якій вони підняли зброю один на одного. Багато татар загинуло, а ті, що залишились живими, від жаху втекли. З того часу на святій іконі залишився шрам, а сам образ почали зображувати із темним ліком. (За іншими версіями шрам – це слід від удару шаблею одного з монголо-татар, або рана нанесена у ХV ст. під час гуситських війн від гусита-іконоборця).
У Белзі чудотворний образ перебував у храмі княжого замку до 1377 року. Потім ікону перевезено до Львова сілезьким князем Владиславом Опольчиком, а згодом – до польського містечка Ченстохова, за назвою якого вона тепер відома. З цієї ікони було зроблено чимало списків.
За численні прояви чудес образ був коронований польськими католиками у ХVІІІ ст. Ікона з колекції Пархомівського музею має лише личне письмо. Одяг Богородиці і Христа виконані з гіпсу у вигляді барельєфного окладу. На жаль, втрачені накладні гіпсові корони, які увінчували голови Діви Марії та Ісуса. Залишилися лише барельєфні фігурки янголів, які підтримували ці корони. У верхніх кутках ікони на рельєфному тлі – ліплені зображення херувимів.
День вшанування ікони у католиків – 26 серпня – був затверджений лише в 1931 році Папою Римським Пієм ХІ. У православних Богородицю Ченстоховську вшановують за новоюліанським календарем 6 березня (19 березня за ст. стилем) і 28 серпня (9 вересня за ст. стилем).
До ікони Божої Матері «Ченстоховська» віряни звертаються по допомогу від припадків, інфекційних хвороб, глухоти і німоти, у загоєнні ран, нанесених вогнепальною чи холодною зброєю. Митці ж звертаються до неї за натхненням.