Щотижня у рамках рубрики «Художник місяця» ми пропонуємо ознайомитися із творчістю того чи іншого художника, робота або роботи яких представлені у нашій музейній колекції. При цьому увага приділяється як відомим, так і маловідомим митцям минулого і сучасності. Таким чином ми прагнемо донести до широкого загалу, наскільки цікавим та різноманітним є зібрання Пархомівського художнього музею ім. П.Ф.Луньова.
Цього разу мова піде про естонського художника німецького походження ХІХ століття ГЕРМАНА ЕДУАРДА ГАРТМАНА (Хартмана, Hermann Eduard Hartmann) (1817 – 1880). Народився він 20 липня (1 серпня) 1817 року в місті Дерпт (нині місто Тарту, центр Південної Естонії). Навчався у місцевій гімназії з 1827 по 1835 рік. Початкову художню освіту отримав під керівництвом німецького живописця і графіка Августа Матіаса Гаґена (1794 – 1878). Далі, з 1836 по 1840 роки, продовжував своє навчання у Дюссельдорфі та Мюнхені.
1840 року Гартман був удостоєний звання некласного (вільного) художника з пейзажного живопису за представлену до Ради Академії мистецтв картину «Вид лісу з долини Пустер, що у Тиролі».
З 1841 по 1844 рік він працював вчителем у гімназії Berzain у Латвії. У 1845 році переїздить на постійне проживання до міста Дерпт (Дерпт – це історична назва естонського міста Тарту, яка використовувалася в період з 1224 по 1893 роки, а також в окремі проміжки часу у XVII та ХІХ століттях), де продовжив вчителювати, викладаючи малювання. З 1860 року у цьому ж місті служив зберігачем колекції у Музеї естонського ученого товариства.
Як художник-живописець Герман Гартман багато працював у жанрах портрету і пейзажу, а ще багато часу приділяв ксилографії. Його графічні твори постійно друкувалися як в естонських, так і німецьких газетах і календарях.
У фондах нашого музею зберігається лише одна графічна робота цього майстра – це «Старовинний замок». Виконана вона у 2-й половині ХІХ ст. у змішаній техніці (акварель і олівець). Художник майстерно відтворює на папері і спокійну гладь води, і неприступні скелі, на вершині яких зведений високий замок. Поєднуючи два образи краси – природи і рук людських – автор велику увагу приділив прописуванню дрібних елементів і деталей.
