Сьогодні Пархомівський художній музей ім. П.Ф.Луньова у постійній рубриці «Художник місяця» розповідає про життя і творчість МИКОЛИ ПЕТРОВИЧА ГЛУЩЕНКА – видатного українського живописця, який здобув світову славу.
Народився він 17 вересня 1901 року у Новомосковську (нині місто Самар Дніпропетровської обл.). Після смерті батька п’ятирічний Микола з матір’ю переїхав до родичів на Курщину в українське село Борисівку, що відоме на Слобожанщині своїми іконописцями-«богомазами».
З 1910 по 1918 рр. навчався у Юзівському (нині Донецьк) комерційному училищі, де на уроках малювання отримав основи художньої грамоти. 1919 р. був мобілізований до армії А.Денікіна. Через деякий час із залишками білогвардійських частин він виявився на території Польщі, де потрапив у Щелковський табір для інтернованих осіб. Звідти Микола Глущенко втік до Німеччини. У 1919 р. вступив до приватної школи-студії Ганса Балушека у Берліні. У 1920 – 1924 рр. продовжив навчання у Берлінській вищій школі образотворчих мистецтв. Перебування серед митців-новаторів свого часу (об’єднання «Міст» і «Синій вершник») сприяли сміливості власних творчих пошуків.
У Німеччині Микола Петрович познайомився із видатними діячами української еміграції: гетьманом П.Скоропадським, професором Р.Смоль-Стоцьким, письменником В.Винниченком, режисером О.Довженком.
1926 (за іншими свідченнями 1931) року М.Глущенко був завербований радянською розвідкою. Отримав підпільне ім’я «Ярема». Він виконав ряд складних завдань з добування науково-технічної інформації оборонного характеру.
У 1925 – 1936 рр. працював у Парижі у власному художньому ательє. У Франції художник вів активне богемне життя, спілкувався із Луї Арагоном, Фернаном Леже, Пабло Пікассо, Анрі Матіссом та ін. Писав пейзажі, портрети, натюрморти. Французькі критики були в захопленні від серії його робіт, виконаних у жанрі «ню». З великим успіхом виставляв свої твори у різних країнах.
1936 р. М.Глущенко отримав дозвіл повернутися до СРСР. У Москві йому з дружиною виділили комунальну квартиру 9м2.
1937 р. художник відвідав Київ у зв’язку із проведенням там художньої виставки, на якій були представлені і його роботи.
10 червня 1940 р. агент «Ярема», побувавши перед цим у Німеччині, повідомив Сталіну, що Гітлер готується до нападу на Радянський Союз.
1944 р. Микола Глущенко зі своєю сім’єю переїздить до Києва. Викладає у художній школі. Був професором Київського художнього інституту. Звання народного художника України отримав у 1944 р., а народного художника СРСР – у 1976 р.
За життя Микола Петрович мав 59 персональних і близько 110 колективних виставок. Майже всі столиці світу на вернісажах демонстрували полотна українського майстра. Митець визнавав тільки свій ранній і пізній періоди. Найплідніший зрілий час – це було вимушене оспівування радянщини.
Як зазначалося вище, художник працював у різних жанрах, але набув слави як неперевершений майстер пейзажу. Сам митець говорив: « …Я обожнюю природу. В ній, на мою думку, частка історії народу, його моральність. Ми повинні передати наступним поколінням красу, якою так щедро наділила нас наша земля. Переконаний, що пейзаж чи не найпатріотичніший жанр…».
У Пархомівському музеї зберігається чудова пейзажна робота Миколи Глущенка «На Ворсклі» (1959). У цьому полотні відчувається любов автора до рідної, прекрасної землі. Картина поетична та, разом із тим, споглядальна. Художник майстерно передає відчуття тепла і свіжості літнього дня, яке посилюється зображенням спокійної водної гладі.
